Не руйнуй огорожі

Аудио плеер

Download Now

НЕ РУЙНУЙ ОГОРОЖІ

У книзі пророка Екклезіяста у 10-му розділі і 8-му вірші написані такі прості, але дуже влучні слова: «Хто валить мури, того вкусить гадина». Коли читаєш це місце з Писання, воно надихає на думки, на роздуми про те, що робити, як жити, що підправити… Візьмемо, приміром, звичайний будинок, в якому ми живемо, – не підправляй ми його час від часу і не підлатуй, то невдовзі він просто розсунеться і розвалиться. А гляньте на господарство, в якому ніхто не живе, чи порожню квартиру або ж приватний будинок – не мине і трьох років, як все там почне розвалюватися, відпадати, осуватись, псуватись. І так само наше життя – якщо ми не будемо нічого робити із самими собою в духовному, фізичному і душевному житті, то прийде такий час, коли ми просто почнемо розвалюватися і духовно, і фізично, і душевно. Якщо людина не дбатиме про себе фізично, то їй і здоров’я не бачити. Не дбай людина про себе душевно, вона впаде в депресію, а та, у свою чергу, породить хвороби. Якщо ж не дбати про духовний стан, то людина невдовзі висохне, просто стане сушеня.

Тому, коли ми читаємо це місце з Писання, – «Хто валить мури, того вкусить гадина» – виникає перше запитання: про які мури йде мова? Бо сьогодні, на жаль, є багато людей, яких ті гадини вже встигли покусати. І найбільша трагедія – то коли та покусана людина нічого з тим не робить, а натомість сама потім починає кусати інших людей. А ще буває так, коли людина є покусаною і душевно і духовно, та береться допомагати іншим людям в душевній і духовній сферах. Ніколи покусані люди не зможуть нікому нічим допомогти. Їм потрібне спасіння, тому що рано чи пізно їх стан спричинить смерть. Я в кінці ще звернуся до цього місця з Писання, але зараз побіжно його згадаю, коли ізраїльський народ почали кусати гадини, і люди гинули від того, Мойсей постав перед Богом і молився: «Господи, що я маю робити в цій ситуації?» А Бог і каже: «Зроби ось таке зображення цієї гадини, підійми його, і, як вкушений лише гляне на нього, – отримає вздоровлення» (Числа 21:4-9). Ви пам’ятаєте це місце з Писання? І так і ставалося.

Отже, я хотів би почати свою проповідь зі слів про те, що є рішення, спасіння, і зцілення для цих людей, які є вкушеними. А також хочу застерегти вас, щоб ви не опинилися в такій ситуації, коли та гадина вас вкусить. Давайте, проаналізуємо кожен своє життя: чи є ми вкушеними, і що ми з тим робимо, і чи захищені ми, і як нам тут діяти. Те, що я говоритиму, стосуватиметься молодих людей, а, можливо, й старших, які вже були покусані. Знаєте, у житті – як на довгій ниві: чим довше людина живе, тим більше страждань вона зазнає, стикаючись із проблемами, голодом, злиднями, холодом, хворобами, конфліктами, війнами… Та час проходить, ми з якоїсь напасті виходимо, живемо собі щасливо, а потім влипаємо вже в іншу проблему. Так само можна бути вкушеним, і той укус буде ятритися, а можна бути колись вкушеним, і отримати зцілення. Можливо, ви на якомусь етапі свого життя прийшли до Бога і благали про порятунок: «Господи, порятуй мене, бо в мене все болить: і душевно я хворий, і духовно самий біль, і фізично я вже знемагаю від конфліктів і обставин навколо мене». І, після таких молитов, Бог когось з вас зцілив. Та Писання наказує стерегтися, щоб черговий укус не спіткав вас і ви знову не влипли в якусь проблему! Коли ми говоримо: «Хто валить мури, того вкусить гадина», стає очевидним, що нам потрібні мури, щоб захиститись від гадин! Ми можемо уявляти собі ті мури, якими були обнесені історичні міста. Для чого був мур? Для того, щоби бути охороною для цього міста і оберігати його від ворогів. І, чим більшими, багатшими і впливовішими були міста, тим їх мури були міцнішими і вищими. На тих мурах чатувала сторожа, яка слідкувала, щоб ворог не міг підібратися.

Одного разу ми були в Ізраїлі на горі Масада. Хтось, може, чув цю історію про Масаду? Коли в першому столітті римляни хотіли завоювати Юдею, вони на протязі 60-ти років не могли підібратись до Масади – великої, непідступної гори, де зверху є великі мури, і там всі ці роки тримала оборону частина цих вояків-юдеїв. Практично, вже вся Юдея була захоплена, та гора ще трималася, і римляни не могли юридично проголосити: «Юдея захоплена!» Мури оберігають святині. І так само було в давнину, якщо ворог навіть спромігся завоювати все місто і полонити всіх жителів, та, поки не був завойований храм – серце міста – вважалося, що війна ще не закінчена, і про перемогу рано говорити. Ми можемо знайти подібне навіть у книзі пророка Неємії, у 1-му розділі, починаючи з 3-го вірша, коли Неємія почав плакати і благати Господа, і в молитві його були такі слова: «Боже, а мур Єрусалиму зруйнований, біда настала! Мури Єрусалиму повалені!» – це означало, що до храму і до святого міста мав доступ ворог. Тут можна зразу провести таку асоціацію: приміром, маєте ви приватний будиночок, і ось ви висаджуєте біля нього якісь дерева, або ж декоративні деревця, саджаєте грядочки… І туди можуть мати доступ сусідські коти, собаки, і всяка живина, яка може прийти, все загадити (даруйте за таке слово), пошкодити – і дерево засохне. Скільки б ви не садили, і скільки б грошей не вкладали… У нас біля хати росла така декоративна сосенка, досить недешева. І така вже вона була гарна, така пишна! Дня не проходило, щоб ми не вийшли помилуватися на неї, вона й всю зиму пережила, а потім – раз! – і засохла. Виявляється, то якийсь собака зробив свою справу, і сосенки не стало! Тому що ми ще не подбали на той час про огорожу!

Інколи буває так, що навіть і пліт вже є, і все є, а хтось хвіртку відкриє – і з’являється доступ для когось, і кінець! Отак і в житті нашому, і у всьому! І печалився Неємія перед Богом: «Господи! Мур Єрусалиму зруйнований!» А цар побачив, що його серце у смутку, та й питає: «Чому ти такий сумний?» А Неємія у відповідь: «А як я можу бути іншим, якщо мур мого міста зруйнований?» Це означає: все, моя країна завойована ворогом. Країни, території, двори – все має свою огорожу! Навіть, коли взяти сім’ю, сім’я – це також свого роду країна. І сім’ям не обійтися без своєї огорожі, і саме ця сімейна огорожа для кожного із нас є дуже важливою. Наприклад, у 1-му Посланні до Коринтян, у 7-му розділі 2-му вірші Апостол каже: «Але, щоб уникнути розпусти, нехай кожен чоловік має свою дружину, і кожна жінка хай має свого чоловіка». От простий такий момент, але, якщо не буде цієї огорожі, тебе гадина вжалить перелюбом, або якимось блудом, чи ще якоюсь проблемою. І у кожної окремої людини, як у індивідуальності, теж повинні бути свої мури. А що це можуть бути за мури у людей? Наприклад, тіло. Наше тіло – то як мур для нас. А дверима в цьому мурі виступають рот, вуха, очі, нюх, даруйте, інтимне місце. Все це є дверима до тіла. І в 1-му до Коринтян, в 3-му розділі 17-му вірші написано: «Якщо хто зруйнує Божий храм (або почне валити ці мури, не дбаючи про своє тіло), того покарає Бог, бо храм Божий святий, а храм той є ви». Коли ми говоримо про всі ці речі і знаходимо їм підтвердження у Писанні, можна сказати так, що САМ БОГ Є АВТОРОМ ОГОРОЖІ. Готуючи цю проповідь, я роздумував: коли ця огорожа взагалі з’явилася, і чому Бог є її автором?

Перенесемося до першої книги Біблії, до книги Буття, і прочитаємо в 3-му розділі історію про те, як Адам з Євою згрішили, а в 24-му вірші зазначено: «І вигнав Господь Бог Адама. А на схід від едемського раю поставив Херувима і меча полум’яного, який обертався навколо, щоб стерегти дорогу до дерева життя» (Буття 3:24). Звичайно, навколо Едемського саду не було фізично збудовано мурів з камінців, Бог їх не зводив, бо мав задум, щоб Едемський сад міг розростися по всій землі, а мури стали б на заваді тому. Та після того, що сталося, Бог поставив Херувима з мечем, який був свого роду муром чи огорожею навколо цього саду. Коли ж Бог на початку поміщав Адама із Євою до Едемського саду, то сказав їм: «Працюйте на цій землі, обробляйте її, і стережіть». А від кого треба було стерегти? Гріха-то ще не було! А, виявляється, було, від кого стерегти! І таки не встерегли… Вже існував диявол, якого ще до створення землі було скинуто з неба. Думається мені, що Адам з Євою якраз мали охороняти територію саду від проникнення диявола. Схоже, що вони не додумалися, не передбачили, що диявол міг прийти до них у підступному змії. Та і як їм було про те думати, адже вони і гадки не мали, який той диявол. Вони знали Бога, спілкувалися з Ним, тобто, їм був відомий оригінал – Бог. І, прийди до них фальшивка, вони мали б те відчути. Це, як у випадку із грошима, – коли ти знаєш, як виглядає оригінал, то, коли тобі до рук потрапляє фальшивка, ти навіть на дотик відчуваєш, що це фальшивка. Та вони все одно пропустили те.

Зроблю невеликий відступ. Подібно до Адама з Євою, багато людей в своєму житті не знають, звідки може прийти оця гадина, яка може вкусити. Ми можемо очікувати, що вона прийде ось так, і уявляємо собі, що, коли вона отак прийде, ми її не пустимо і скажемо: «Забирайся геть!» Але та гадина може прийти навіть, даруйте, через наших рідних. Диявол може скористатись нашими близькими і вжалити нас. Він може прийти через якісь близькі для нас обставини, про які ніколи й не подумаєш, що через них можна прийти. Нам може здаватись, що ми в цій сфері сильні, що у нас тут всі питання закриті, а гадина бере і влазить, бо нам і невтямки було, що вона може отак прийти. І тому Бог звелів: «Стережіть!» – та не встерегли Адам з Євою. І ТОДІ БОГ ПРИДУМАВ МЕТОД ОГОРОДЖЕННЯ: ВІН БУВ АВТОРОМ ОГОРОЖІ ЕДЕМСЬКОГО САДУ. Навіть, якщо перенестися через всю Біблію, до книги Одкровення, можна знайти, що і Небесний Єрусалим на небі також огороджений. А оце вже цікаво! Для чого Небесному Єрусалимові мури? Давайте прочитаємо: Об’явлення Івана Богослова 21-й розділ, 12-21 вірші (мова йде про Небесний Єрусалим): «Мур воно мало великий і високий, мало дванадцять брам, а на брамах дванадцять Анголів та ймення написані, а вони імення дванадцятьох племен синів Ізраїля. Від сходу три брами, і від півночі три брами, і від півдня три брами, і від заходу три брами. І міський мур мав дванадцять підвалин, а на них дванадцять імен дванадцяти апостолів Агнця. А той, хто зо мною говорив, – Іван каже, – мав міру, золоту тростину, щоб зміряти місто, і брами його і його мур.

 А місто чотирикутнє, а довжина його така, як і ширина. І він зміряв місто тростиною на дванадцять тисяч стадій; довжина, і ширина, і вишина його рівні. І зміряв він мура його на сто сорок чотири лікті міри людської, яка й міра Ангола (лікоть – тогочасна міра, яка дорівнювала 48 см). Його мур був збудований з яспису, а місто було щире золото, подібне до чистого скла. Підвалини муру міського прикрашені були всяким дорогоцінним камінням. А дванадцять брам то дванадцять перлин, і кожна брама зокрема була з однієї перлини (з цільного каменю). А вулиці міста щире золото, прозорі, як скло. (Об’явлення 21:12-21).

Писання свідчить, що все небесне місто огороджене великим муром, у якому є брами. Поки ми перебуваємо на землі, в тілі, нам, можливо, ніколи до кінця не збагнути, який сенс закладений у це Богом. Та я знайшов для себе деяке пояснення того, навіщо Небесний Єрусалим огороджений мурами. Це не просто така собі декорація. Я вам прочитаю одне місце з Писання, яке нам проллє на це світло – книга Йова, 1-й розділ 6-й вірш: «І сталося одного дня, і поприходили Божі сини, щоб стати при Господі. І прийшов поміж ними й сатана» (Йов 1:6).

І друге місце з Писання – Об’явлення, 12-й розділ, 10 і 11-й вірші (Іван каже): «І я почув гучний голос на небі, який говорив: Тепер настало спасіння, і сила, і царство нашого Бога, і влада Христа Його, бо скинений той, хто братів наших скаржив, хто перед нашим Богом оскаржував їх день і ніч! І вони його перемогли кров’ю Агнця та словом свого засвідчення, і не полюбили життя свого навіть до смерті!» (Об’явлення 12:10,11).

Ці два місця Писання дають нам розуміння, що диявол сьогодні має доступ до самого Небесного Єрусалиму. От сфера простору, де він діє: земля, небо, Небесний Єрусалим, космос. Згідно з біблійським свідченням, диявол ще й донині, маючи доступ до Бога, зводить наклепи і намовляє всяку неправду на дітей Божих, у тому числі і на нас з вами. І так було і того дня, коли Божі діти зібралися предстати перед Ним, а там не забарився з’явитися і сатана і почав вести мову з Богом. І я маю для себе пояснення, що оці мури в Небесному Єрусалимі слугують огорожею, і диявол все-таки не може мати доступу аж до самого Святого Святих в храмі. Десь він там витає, та йому незмога пробратися до Небесного Єрусалиму. Я не скажу, що це є теологічне пояснення, та я знайшов його для себе у такому форматі, бо розумію так: якщо є мури, значить, вони слугують для огорожі. Якщо ж навіть небесне місто має мури, то як же нам обійтися сьогодні без них на землі?

Коли я думаю про Церкву, як Божу інституцію на цій землі, Божу організацію, Божу сім’ю, то розумію, що Церква також повинна бути в безпеці. Та, говорячи про огорожу навколо Церкви, я маю на увазі не фізичну огорожу. Бо є церкви, які навколо своїх будівель зводять такі високі огорожі, що туди не так просто зайти. Ті мури навколо церков служать для багатьох людей просто бар’єром. Якщо брати огорожу навколо Церкви, то мова більше йде про те, що Бог поставив у ній спеціальних людей, які за це відповідають. Наприклад, служіння пастора є відповідальним за те, щоб церква була огороджена. Для чого? Щоб не прийшли якісь лжепророки, не проникла ніяка лженаука, плетуни, розкольники, через яких диявол, як та гадина, може вжалити церкву. На жаль, є багато таких вжалених церков, де, варто туди лише прийти, і ти будеш у курсі всіх пліток. Або є ще такі громади, де не стихає колотнеча – і як же прикро дивитися на такі речі. Це значить, десь немає огорожі, або не дбає той, на кому є ця відповідальність, щоб огорожа була. В книзі пророка Ісаї в 49-му розділі 16-му вірші Бог каже, звертаючись до міста Єрусалим: «Отож на долонях Своїх тебе вирізьбив Я, і твої мури позавсіди передо Мною» (Ісая 49:16). Єрусалим тут є прообразом Церкви, тож можна сказати, що Бог це промовляє до Церкви: «Церкво, Я дивлюся, щоби мури, які є навколо тебе, були цілими. Я пильную про це». В одному зі старих пророків написано, що горе тим пасторам і служителям, які не пильнують, і які допустили ворогам прийти і те все валити й нищити. А в книзі Івана, в 10-му розділі, в 1-му і 2-му віршах записані слова Ісуса: «Поправді, поправді кажу вам: Хто не входить дверима в кошару, але перелазить через мур, той злодій і розбійник. А хто входить дверима, той вівцям пастух» (Від Івана 10:1,2)

Мова тут йде про те, що Церква огороджена Божою охороною, але в цій огорожі, у цьому мурові, є двері. І увійти до Церкви можна лише цими дверима. Хто ж хоче перескочити деінде – той злодій і розбійник. І ми читаємо в Писаннях, Сам Ісус сказав про Себе: «Я є двері». Тобто, ніхто не може увійти до Церкви, обійшовши Ісуса Христа. Це означає, що людина, яка не покаялась, не визнала Його, як свого Господа і жертву для свого спасіння, а ввійшла до Церкви з якимись іншими мотивами, десь перелізла в обхід Ісуса, ніби хоче належати до Церкви, та не прийняла у своєму серці Ісуса, як свого Спасителя – така людина не може належати Церкві і бути членом цієї сім’ї. Тому що є злодієм і розбійником. Стіни створюють захист, дають право на володіння цією територією, стіни утворюють межу між твоєю і чужою територією. Ви розумієте? Стіни дають можливість володіти правом власності. Якщо говорити у цьому контексті про Церкву, то Бог каже стосовно неї: «Я її освячую, Я пильную над нею, щоб вона була чистою, святою, відбіленою. Хоча вона знаходиться в цьому грішному світі, де є гріх, ненависть, де повзає багато гадин, та Я хочу, щоб на цю територію могли приходити навіть покусані люди, розбиті життям, розбиті долею, – і могли б отримувати тут душевне, фізичне, і духовне зцілення». Щоб не було так, що ті поранені люди прийшли, а тут їх ще добили, заклювали: «То тебе так Бог покарав, бо ти такий грішний». Це означає, що на територію церкви вже залізла якась гадина і її треба вигнати геть. Людина, якою б вона не була, повинна, прийшовши на цю територію, відчути, що вона тут є в безпеці, що це є місце, де вона може віднайти душевний і духовний спокій, і знайти зцілення. І тому Бог каже: «Я хочу, щоб у Церкви були ці мури, бо це Моя територія, Моя власність». Ми знаємо, що у світі існує принцип, щоб у кожній країні були представництва інших країн, посольства, консульства. Взяти, хоча б, Україну – скільки тут є представництв інших країн, і ця територія посольств є ніби територією тієї країни, яка представляє це посольство у нас, в Україні, і там діють закони тієї країни-представника. Так само, якщо взяти Церкву, вона є ніби Божим посольством, Його представництвом на цій землі. І тут діють закони і принципи Божого Царства, закони Божого Слова. Отак воно має бути.

Зараз все частіше збираються служителі різних протестантських церков і обговорюють питання відзначення у 2017 році 500-річчя Реформації. І минулого тижня була така зустріч у Тернополі. І я там кілька разів наголошував на такому важливому принципі: «Зрозумійте, брати мої, що відзначати Реформацію – це не означає весь 2017-й рік влаштовувати різні шоу. А, давайте, ми подивимось на це по-іншому: Реформація – це є реформування самих себе, реформування церков, нашого життя. Нам треба найперше не свої вміння демонструвати, а відродитися, повернутися до цього початкового стану, зцілитися, пережити Бога глибше – ось що таке справжня Реформація». Ми повинні реформувати саму Церкву! У християнській вірі є дуже багато різних поганських звичаїв, багацько тих лазівок, якими диявол користується, достоту, як оті місцеві жителі, які перевозять через кордони контрабанду, бо їм відомі такі лазівки, де можна пролізти. Отак і диявол – охороняє це море своїх лазівок, через які проносить всяку контрабанду до Церкви. І я говорив на зустрічі: «Оті всі лазівки якраз треба перекрити, щоб з нашої віри могло витіснитися всяке поганство, всякий гріх, всяке зло, щоби була чистота Церкви. А, витіснивши це, нашим завданням є поставити огорожу». І на пасторську раду, на якій було більше 60-ти чоловік, було цікаво винесене питання про проведення першої акції – щоб 25-го грудня почати святкувати Різдво Христове. Багато говорили про те, як це робити, як організовувати… Тоді я знову беру слово, встаю і кажу: «Ви знаєте, а давайте підійдемо до цього трошки з іншого боку: якщо ми плануємо відзначити це свято, як завжди, то у православних, католиків і людей в світі цьому це вийде краще і професійніше, бо в них є більший ресурс – красиві хори, цілі програми, – якщо робити так, як всі, то шоу в нас не вийде. Давайте, проведемо це свято так, щоб у ньому був принаймні мінімум поганства. Для початку, давайте, не будемо називати різдвяні пісні колядками, бо, якщо ми говоримо «колядка», то вже називаємо цю пісню іменем поганського божества». Є речі, які вже не можна продовжувати називати так, як те було колись. От заходжу я вчора на сайт однієї євангельської церкви і читаю програму різдвяних свят уже на 2017 рік. І в тій програмі свят значиться: «Колядки такого-то дня, колядки такого-то дня, колядки о такій-то годині» – бачите, скрізь та гадина, її треба витісняти, щоб навіть її ім’я не згадувалось на нашій території. Ви розумієте, про що йде мова?

Це розуміння повинно настільки змінити наше мислення, щоб усім було очевидно – коли ти заходиш до церкви, тут діють свої закони. Ти не можеш себе вести, як заманеться. Навіть у світі є такі принципи: коли ти заходиш до якоїсь будівлі – до лікарні, чи до школи, – у першу чергу знімай головний убір, якщо ти його маєш. Якщо йдеш на якесь свято і те свято певного характеру, то у подертих джинсах вже не підеш, треба одягнути костюм, бо є дрес-код. І, коли людина входить на територію Божого Царства, входить до церкви, вона повинна настільки розуміти ці закони, що їй і в голову не повинно прийти – розкрити рота обсудити чи принизити когось, зробити якогось ляпсуса, – як те, на жаль, часто буває. ЦЕ ТЕРИТОРІЯ БОЖОГО ЦАРСТВА, ДЕ ТЕБЕ ДУЖЕ ШВИДКО МОЖУТЬ РОЗСЕКРЕТИТИ.

Важливо пам’ятати ще такий нюанс: якщо ти переходиш ці межі, то маєш розуміти, що за цими межами вже є чужа територія. А на чужій території є свої правила поведінки. Хлопці мої розповідали, як ось недавно один американець, молодий хлопець, поїхав до Північної Кореї. І десь він там йшов по аеропорту, а там був портрет їхнього президента. І йшов собі той хлопець, як, знаєте, американець, якому все дозволено, бо вони супер-нація, і на ходу цей плакат зачепив, аж той впав наполовину. Він вже й до літака встиг сісти і піднятися у повітря, та тут літака повернули, посадили, хлопця звідти дістали і дали йому 10 років в’язниці. Бо йому здавалось, що, як американцю, йому все дозволено, та він забув, що був на чужій території, і там не міг дозволити собі зробити те, що зробив. І, як потім про нього не ходатайствували, як не просили за нього, – ні, 10 років в’язниці: сиди, хлопче. Тобто, є ця чужа територія, де ти повинен знати, як себе вести. І навіть одна із 10 Заповідей каже: «Не побажай чужого». Не переходь межі, не руйнуй огорожі – це те, що оберігає твою святиню. Знаєте, у нас самих є цінні речі, які злодій може просто прийти і вкрасти. Поцупить навіть те духовне надбання, яке ми маємо в Бозі, нашу віру і святість. Є люди, які є дуже глибоковіруючими, а потім трапляється таке, що диявол у них просто все викрадає, і вони, наскільки раніше були глибоковіруючими, настільки тепер стають справжніми розбійниками і бандитами.

І тут є один такий момент: ХТО РУЙНУЄ ОГОРОЖУ – ТОЙ ЗРАДНИК. Якщо ти маєш сім’ю, і ти про неї десь розказуєш кому попало, або впускаєш чужих людей в свою сім’ю, посвячуєш їх у всі деталі – ти просто руйнуєш огорожу сім’ї. Коли ж ти є в сім’ї церкви і часом виносиш десь про церкву якісь речі – ну, не без того, якісь моменти цілком можуть бути, бо ж ми всі є людьми і помиляємось, – та людина бере це і виносить, і розказує: «А, ви знаєте, а в нас то-то і то-то», – то вона руйнує в той час огорожу. А то ще буває так, що налетять любителі випитувати: «А що це у вас за «то-то і то-то»?» Випитуни – це люди, які хочуть проникнути за мур на чужу територію і випитати: «А що там? А як там?» Для чого це? Якщо ти впускаєш чужих, або якщо сам проникаєш на чужу територію, ти її руйнуєш, ти спокушуєш, ти втручаєшся в чуже життя. Ми повинні розуміти, що, якщо хтось ті огорожі поставив, вони є святими. Потрібно знати, чи маєш ти право, чи дозволено тобі заходити. Якщо є огорожа, то там є й двері, та, якщо тебе через ті двері ніхто не впускає, ти не можеш десь сам перескакувати. Однак, є такі люди, які самі можуть впустити. Тоді скажіть: «Ні-ні, вибач, я не хочу йти на цю територію, я не хочу в те влипати».

Колись я, можливо, вже розповідав вам одну історію, як десь на початку 90-х, а, можливо, ще в кінці 80-тих років, я був у Тернополі і зустрічався там з одним журналістом. Там був ще один чоловік і він поставив нам одне запитання: «А в чому є різниця між християнством і буддизмом?» А тоді буддисти якраз почали де-не-де проявлятись на нашій території. Я взагалі був абсолютним профаном щодо буддистів і нічого про них не знав. Тож я пішов до книгарні, купив буддистську книжку, і, поки їхав автобусом з Тернополя до Ланівців, намагався познайомитись із буддистською релігією. Похватцем я зрозумів, що в буддистській релігії є певні мантри, які вони вивчають, а потім проголошують цю мантру, і через неї ніби виходять у духовний світ і вступають у взаємозв’язок із певним божеством. І, ви знаєте, я просто по своїй глупоті сів і почав вчити одну із тих мантр, щоб, колись у майбутньому, продемонструвати комусь, що я щось знаю. І вчив я ту мантру вчив, а вона ж така складна, а вже на під’їзді до свого міста перегортаю я останню сторінку – а там пояснення цієї мантри: що «таке-то божество, я тобі посвячую свій розум, я тобі дозволяю проникнути в мій духовний світ, стати одним цілим зі мною». Знаєте, коли я то прочитав, то був настільки переляканий, така дрож пішла в моє тіло, ніби від струму. А як я потім перед Богом каявся і молився: «Господи, навіщо я це робив?!»

От є такі ворота, до яких навмисно заманюють: «Заходь, заходь на мою територію!» І, навіть якщо хтось тебе сам запрошує зайти на його територію, ти повинен знати, чи можна туди зайти, щоб не влипнути в проблеми. Якщо хтось хоче прийти на територію твого життя і каже: «Ось, я тобі хочу розказати: а ти чув, а ти знаєш про таку новину?» – то скажи: «Ні-ні, я не чув, і не знаю, і не хочу знати!» Бо, почуй ти цю інформацію – і у тебе почнуться проблеми. Краще її і не чути, і не знати. Ми повинні навчитися виставляти у житті бар’єри, щоб себе захистити. Останніми роками на території України, а, можливо, і в інших країнах, з’явився такий термін, як «інкаунтери». Це коли приїжджають люди, які є ніби духовними психологами, і от вони хочуть тобі допомогти розібратися з твоїми душевними і духовними проблемами. Знаходяться люди, які йдуть на ці інкаунтери, і от ці духовні психологи давай рискати у твоєму житті, проникати скрізь: «А що?.. Як?..», давай колупатися у якихось прокляттях, ще щось, і, ви знаєте, є люди, які після таких інкаунтерів разом зі своїми сім’ями потрапили в біду, в проблеми. Вони самі дозволили, відкрили цю браму, огорожу, щоб хтось прийшов і ввійшов до твого святого святих, дійшов навіть до твого духа і наробив біди, наробив проблем. Це так, ніби вірус зайшов у комп’ютерну програму, і вона дала повний збій. Я проти таких інкаунтерів, і взагалі – НЕ ДОЗВОЛЬТЕ НІКОМУ ПРОНИКАТИ ВГЛИБ ВАШОГО ЖИТТЯ, САМІ РОЗБИРАЙТЕСЬ, САМІ ШУКАЙТЕ. Не дозволяйте нікому, виставте межу.

Звісно, є речі, де ви можете з кимось радитися, шукати допомоги для вирішення певних обставин, та є межа, за яку ніхто не має права заходити. Я переконаний у тому, що навіть у сім’ї, у стосунках між чоловіком і жінкою, і між дітьми і батьками – є та межа, до якої ти можеш дійти, а далі – все, немає права. Тому що, колупаючись далі, ти можеш просто все розвалити – і сім’я може розвалитися, і взаємини, нічого не залишиться. Є твоя земля, твоя територія, де саме ти є господарем, пастором. От стережи її, господарюй на цій території і пам’ятай: не втручайся на чужу територію. Роби все, що тобі під силу зробити. А вже там, де нам зі свого боку незмога зробити, там Бог захистить і дасть Свій покров. І тут важливим є бути в завіті з Богом для того, щоб бути захищеним. Знаєте, що таке завіт? Завіт – це покров Божий. Згадаємо цю історію, коли євреї були в Єгипті, і однієї ночі ангел-губитель проходив і поражав первістків у домах. І, в якому домі одвірки були намащені кров’ю, ангел-губитель туди не заходив. Що це був за ангел-губитель? У Писанні можна знайти відповідь на це запитання. Це був не Божий Ангел. Бог часто використовує ангелів сатани для того, аби допустити їх до певних справ. І у Писанні є ще подібні місця, приміром, як те було з Йовом, з якого Бог зняв Свій покров. І тому ізраїльтянам було сказано: «Намастіть кров’ю, це буде символом. І кров завіту, оця жертвенна кров агнця, не дозволить ангелу-губителеві зайти, вона буде ніби бар’єром, огорожею». Бо, якби все було інакше, то євреям не було б сенсу і одвірків мастити, тому що Бог і так знав через ангела, де свої, а де чужі.

І тому, коли ми говоримо про завіт, ми говоримо про те, що ми є покритими кров’ю Агнця. Людина, яка в завіті, вірить, що Ісус Христос є її Спасителем, Він є жертвенним Агнцем, Який пролляв Кров Свою за нас. І, коли ми вірою приймаємо Ісуса, як свого Спасителя, ми дозволяємо Його жертвенній Крові покропити наше життя, ми ходимо в завіті з Ним, і ми є покритими. І гадині вже не залізти до нашого життя, якщо тільки ми самі не дозволимо їй цього зробити. Враховуючи те, що ми є людьми, і нам не під силу самим всього збагнути, прорахувати, проаналізувати, Бог покриває нас там, де вже закінчуються наші можливості. І гадина не зайде. Прикликайте Кров Ісуса Христа на своє життя, і ви будете покритими, ви будете захищеними. Оця найбільша цінність – Дух Святий, Який живе в нашому храмі, – Він буде комфортно почувати Себе в нас. Хто ж руйнує огорожу – тому не уникнути Божої кари, тому що Бог пильнує, Він дбає про це. «Хто валить мури – того гадина вкусить».

Автор проповіді: Володимир Андрощук

Редактор: Наталія Тітко