Очікуйте Господа

Аудио плеер

Download Now

ОЧІКУЙТЕ ГОСПОДА

         «Чи підуть в дорогу двоє, не домовившись між собою?» (Амос 3:3).

Ті двоє, про яких говорить дане місце Писання, – це Бог і людина. Звичайно, так можна сказати і про двох людей, які збираються разом іти в дорогу, чи планують розпочинати подружнє життя, чи поринають разом у вирішення якоїсь справи, але насамперед мова тут йде про Бога і про людину – «чи підуть двоє в дорогу, не домовившись між собою?» Не варто розраховувати на успішне життя, чи на успішне досягнення якоїсь цілі, якщо двоє – ви і Бог – не домовитеся між собою йти разом в дорогу. До того ж, вам доведеться весь час віддавати Богові перевагу, пріоритет та ініціативу. Від сьогодні нам не завадить оновити свої молитви, додавши до них ще таку фразу: «Господи, я хочу домовитися з Тобою. Давай, Боже, узгодимося з Тобою іти разом. Я віддаю Тобі ініціативу, перевагу і пріоритет – тільки ходи зі мною». Не маю і тіні сумніву, що така ваша молитва незабаром принесе результат у ваше життя і ви почнете досягати успіхів.

Що заважає нам мати успіх у житті? Чому проходить рік, ми сідаємо зробити аналіз прожитого життя, і не знаємо, що написати у підсумках, бо не в змозі згадати нічого важливого? Ні якогось досягнення, нічого… А ми ж цілий рік десь ходили, працювали, ставили собі цілі, намагались їх досягнути – а в результаті, як же мало нам вдалося. Тому що не було домовлено з Богом. Люди цього світу домовляються по-своєму. Розумієте? Вони платять гроші і роблять свої ставки. Та в нас не так – у нас є своя домовленість з Богом. І, коли люди в цьому світі бачать праведника, який процвітає, вони оцінюють його по своїх мірках, і кожен складає про нього думку з висоти своєї дзвіниці. Та то все їх власні уявлення, бо вони не розуміють, що праведники – це ті люди, які вміють з Богом домовлятися. А з Богом можна домовитися! Псалмоспівець каже: «До Тебе, Господь, я возношу мою душу! О Боже мій, в Тобі моя довіра. Не дозволь мені бути посоромленим, не дозволь ворогам моїм піднестися наді мною! По правді – ніхто з тих, хто очікує Тебе, не буде посоромлений. Але ті, хто діє, як зрадники без причини, будуть посоромлені. Відкрий мені шляхи Твої, о Господь, навчи мене стежкам Твоїм! Введи мене в Твою правду і навчи мене, бо Ти – Бог мого спасіння, Тебе очікую я кожен день» (Псалми 24:1-5).

Я б хотів поділитися з вами сьогодні думками на таку тему, як «Очікування Господа». Коли ми читаємо вищезгадані місця із Писання у російському і в деяких українських перекладах, там вжиті слова: «я надію складаю». А от уже в ближчому до оригіналу новітньому перекладі замість слів «надію складаю» написано: «я очікую Тебе». Такий переклад суттєво нічого не змінює, та допомагає нам краще зрозуміти сказане. Можна ще подати це наступним чином: «Коли я надіюся, я очікую від Тебе чогось». Дослівніший переклад говорить саме про очікування. «Господи, Боже мій! Я очікую Тебе кожен день, і по правді, ніхто з тих людей, хто очікує Тебе, не буде посоромлений». І очікування якраз і є одним зі способів більше пізнати Бога. Уявімо собі, що ми, спілкуючись із якоюсь людиною, кажемо їй: «Я надіюся на тебе». І потім, дивлячись у процесі на те, як людина себе показує, ми починаємо більше її розуміти: чи вона відповідальна, чи їй можна довіритися, чи точна вона, чи чесна, чи віддана, чи посвячена – судимо про цю людину в залежності від того, чи виправдовує вона наші надії. Так само і з Богом: поки ми очікуємо від Нього чогось, у нас є чудова нагода пізнати Його, як Бога, у Його багатогранному характері, і побачити, як Він Себе може проявити у нашому житті.

В псалмі 26-му в 11-му і 14-му віршах ніби йде продовження тієї ж думки, що і в попередньому псалмі: «Навчи мене, Боже, дорозі Твоїй, – Давид молиться, – настав мене на стежку правди ради ворогів моїх! Не віддавай мене напризволяще моїм ворогам, бо восстали на мене нерадиві свідки, які дихають злобою. Але я вірю, що побачу благість Господа на землі живих». А наприкінці він робить таке проголошення: «Очікуй Господа, будь мужнім, і нехай кріпиться серце твоє, очікуй Господа!» У першому і другому віршах мова йде про ситуацію, коли ми потрапляємо до якоїсь пастки. Ніхто на цій землі не може похвалитися, що його люблять геть усі. У нас завжди є вороги, просто один день ми їх бачимо у проявленні, а наступного дня їх може бути і не видно. Ми тішимося тим, що за цілий місяць нам ніхто проклятого слова не сказав, і вже радіємо: «Як все класно!» Але то ми просто не чули і не бачили, як хтось там десь ворожить або щось робить, аби нам зашкодити! А скільки всього відбувалося у нас за спиною! Просто інколи буває так, що якогось дня завіса відкривається, і вам доносять інформацію з одного місця, з другого, і з третього… І ви вже такі ходите побиті: «Ху-х! У мене вороги примножилися!» – та вони у вас завжди були! Просто ви не чули! Це Бог по милості Своїй захистив ваш розум, ваші вуха, щоби вас не прибомбити тією негативною інформацією! Знаєте, дорогі брати мої і сестри, якщо ми любимо свого ближнього, то можемо довести свою любов зокрема тим, що не будемо доносити один до одного негативної інформації. Якщо чоловік любить свою жінку, хай не розповідає їй взагалі нічого поганого, бо весь той негатив її прибомбить. І з жінками та ж історія – вона просто пресане тебе, і настрій пропаде, і можна попрощатися з гарним вечором і миром в сім’ї. Тому що нам всім тяжко справлятися з негативною інформацією.

Я того тижня боровся з такою інформацією. Дзвонить до мене голова організації АТО і каже: «Ми тут збираємо допомогу, яку потім відправляємо на схід. Чи не хотіли б ви прийняти участь?» Я кажу: «Ви знаєте, ми вже беремо участь у таких проектах, як по лінії церков, так і особисто від себе». З моїм сином навчався один хлопець, у якого батько поїхав в АТО. І ми придбали ліків для всієї тієї роти, в якій він служить. «Цього для нас досить, – я кажу, – у нас просто немає змоги бути задіяними у багатьох проектах». Потім через день дзвонить мені інша людина і повідомляє: «Ти не уявляєш, як ці люди на тебе обізлились, вони просто готові тебе розстріляти!» Розумієте, є такі люди, які в тебе щось просять і не дають тобі при тому ніякого права вибору! Просто візьми і негайно це виконай! Наступного дня знову ця ж людина з тією ж інформацією, і я вже їй кажу: «Не говори мені цього, воно мені не потрібне. Я живу своїм життям, я знаю, для чого живу, і роблю те, що маю робити». На третій день знову ця інформація! А на четвертий день я вже мало що не посварився з цією людиною, сказавши: «Мені не потрібна ця інформація!» А людина знай своє: «А мені потрібна! От я вас хочу звести, щоб вас помирити!» Кажу: «Я з цією людиною не сварився» – «А я хочу вас помирити!» Тоді я у відповідь: «Відчепися від мене. Мені є, чим займатися – у мене є сім’я, діти, церква, у мене є, про що думати! І в церкві є люди, які вже давно шукають можливості поспілкуватися, а ти хочеш, щоб я знаходив час для якогось з’ясовування стосунків!» Та все ж такі моменти, коли вороги тиснуть на тебе звідусіль, досить неприємні; однак Давид каже: «Господи, по правді, ніхто з тих, хто очікує Тебе, не буде посоромлений!»

В продовження нашої теми прочитаємо наступне місце з Писання: Ісая 63-й розділ 3-й вірш, у якому сказано, що Господь очікує того моменту, коли в тебе з’явиться проблема, щоб негайно надати тобі допомогу, щоб якась скрутна ситуація вирішилася у твоїх інтересах. І в цьому відкривається чудова риса нашого Бога, а саме: що Він завжди діє на користь тих, хто Його очікує. А хіба ви самі діяли б якось інакше? От, припустімо, якщо ми все-таки маємо, чим допомогти, наприклад, коли хочемо поділитись своїм одягом, або якимись фінансами, чи якимись продуктами – ми що, йдемо і роздаємо всім, кому попало? Звичайно ж, ні; ми шукаємо людей, у яких є потреба, які очікують від когось цієї допомоги. У випадку, якщо вони її очікують від нас, ми йдемо і служимо цим людям. Ось гляньте, що Бог наказує Своїм апостолам: «Не йдіть і не проповідуйте тим людям, які вас не очікують. Якщо ви зайдете в дім, скажіть: «Мир дому цьому!» І якщо мир там буде, то він спочине там. Коли ви це відчуєте, то залишайтеся в цьому домі і говоріть їм, бо ці люди вас очікують. А якщо ці люди вас не очікують, написано, що ви відчуєте, що там немає миру, обтрусіть порох з ніг своїх та ідіть в інше місто, туди, де вас очікують. І не кидайте святині псам!» (Від Луки 10:5-11).

Знаєте, я завжди люблю повторювати, що наш Бог – справжній джентльмен, Він -толерантний Бог, Який завжди діє і працює на користь тих, хто Його очікує. І як же нам розраховувати на Божу допомогу, якщо ми не здатні Його очікувати? У чому ж суть цього очікування і чому воно є таким важливим? Читаючи псалом 62-й, у 2-3-му віршах, а також у 6-му і 7-му віршах ми знаходимо такі слова Давида: «Моя душа очікує Бога в тишині, і лише Бога одного очікую, бо в Ньому моє спасіння». Розумієте, очікування – це фокусування всієї моєї уваги на Богові. Коли я одного разу міркував над цією фразою – фокусування всієї уваги на Богові – мені прийшов такий цікавий образ: кожен із вас, хоча б раз, коли-небудь годував собаку. Особливо, коли ми подорожуємо машиною і заїжджаємо на якусь автозаправку, то на великих трасах на кожній автозаправці неодмінно вештаються 2-3 собаки, які живуть за рахунок того, що шофери їм щось кидають із машини. І ви собі не уявляєте: от, заправив ти машину, сідаєш у неї, аж тут прибігає той собака, – а то, і не один, – всядеться, і так пильно починає дивитися на тебе, просто очей не відриває! Бо ж він очікує, що йому зараз щось від тебе перепаде! І тоді навіть уже просто совість не дозволяє сказати: «А ну, геть звідси!» – і починаєш шукати в машині щось їстівне, щоб дати тому собаці, бо ж він так очікує від тебе! І, знаєте, у наших стосунках з Богом все саме так і має виглядати: у мене немає інших варіантів на даний момент – Ти, Боже, Єдиний, на Кого я можу скласти надію, і від Кого можу отримати допомогу. Оце і є фокусування всієї нашої уваги на Ньому. Дуже важливим є зазначити, що, очікуючи Бога, ми по-особливому визнаємо Його:

  • як наше єдине джерело, від Якого ми можемо щось отримати. Як Ісус Христос свого часу сказав про Себе: «Я є хліб», «Я є життя».
  • Наступне:очікуючи Бога, ми визнаємо Його суверенність, тобто, ми налаштовані на те, що наша допомога прийде лише від Нього Одного. Зрозуміло, що Бог може діяти через людей, наприклад, допомогти нам через брата, сестру, шефа, через родину, батьків – але все одно: ми не спрямовані і не сконцентровані на пасторові, на ближньому, на татові, на мамі, яка може передати гроші з Італії, бо саме зараз поїхала туди працювати, і тому подібне. «Господи, все одно, моя надія – на Тебе, тому що, якщо Ти не даси моїй мамі здоров’я, то станеться, як минулого тижня: я зустрів випадково одного чоловіка із церкви «Любов і зцілення», а він розповідає: «Мама померла в Італії. Пропрацювала місяць, і тепер треба 8 тисяч євро, щоби труну доставити. Вже вся родина збирала гроші, і нам все одно не вистачає». Я визнаю, Боже, що, якщо Ти не допоможеш, то і ніхто за кордоном не допоможе». Та, якщо ми Бога відсуваємо вбік і шукаємо порятунку від людей, то хіба ж можна казати, що Бог – наше джерело? Наступна річ, яку ми визнаємо, очікуючи Бога, це:
  • абсолютну залежність від Нього. “Господи, я від Тебе залежний!” Розумієте, гріховна природа людини завжди прагне до незалежності, нам властиве це бажання самостійності. Але ми смиряємо себе і кажемо: “Боже, ми упокорюємося Тобі і визнаємо абсолютну залежність від Тебе. Якщо не Ти, Господи, все! – не бачити нам ніякої допомоги…”

І ще я вам скажу, що ці взаємини і це очікування мають бути двосторонніми. Писання ясно каже, що ми повинні очікувати щось від Господа, але не менш ясно там написано і про те, що і Бог також чогось очікує від нас! Задайте собі це питання: Боже, чого Ти від мене очікуєш? Чого Ти хотів би від мене? Богові не потрібен натовп, Він шукає всього одну людину, яка скаже: «Ось я, Господи! Я готовий виконати Твою волю!» І, можливо, ця одна людина за все своє життя зробить лише якийсь один вчинок, та в наступному поколінні цей вчинок обернеться великим пробудженням для цілої нації! Бог очікує моменту, щоб явити нам Свою милість. Зазвичай, це відбувається, коли ми в скруті – вороги піднялися, фінансові проблеми напосіли… Я вам розкажу одну історію зі свого життя: під час сімейної подорожі по Європі, ми потрапили в одну дуже складну ситуацію. Коли ми перетинали Альпи з Австрії в Італію і виїхали на середину дуже крутого серпантину, трапився справжній жах. Ну, хто був у Карпатах, це Карпати сховаються! На половині серпантину у нас ламається машина. В машині наші діти і всі речі, надворі – ллє дощ. І неможливо ні якось розвернутися, ні вернутися! І, якщо по-людськи взяти, – це просто кінець, хоч вмирай там! І, дійсно, від паніки можна було просто померти. Та ми зробили інший вибір, сказавши Богові: «Господь, прийшов час Твоєї милості. Ми просто надіємося на Тебе!» І, знаєте, Бог тільки цього і чекав! Його милість не забарилася – ми потім мали прекрасний час, нам допомогли забрати машину, відремонтували її, а ми ці кілька днів провели у селі, пожили його культурою, багато чого побачили, відпочили, походили в горах – Бог просто для нас зробив відпочинок! А не станься цього – як би ми могли отримати стільки вражень, стільки побачити і пережити? Самий прекрасний час у нас був саме тоді, коли ми затрималися на ці кілька днів.

Коли ти потрапляєш у якісь ситуації, наприклад, у тебе щось пропадає, скажи: «Слава Богу, шопінг починається! Слава Богу! Ти хочеш принести щось нове в моє життя? Ти очікуєш можливості порадувати мене чимось свіжим? Тобі, Боже, набридло, що я живу по-старому, зі своїми старими проблемами і в старих хворобах? Ти очікуєш, щоб явити Свою милість?» Давайте, прочитаємо чудову обіцянку для тих, хто очікує Бога, в Ісаї 40-му розділі, з 28-го по 31-й вірші: «Ось ви ослабли, втомилися, прийшли до кінця всіх своїх власних сил і ресурсів, де більше нічого не може принести вам ніяких результатів. І залишається лише одне – очікувати Господа. Ваші серце і розум повністю направлені до Нього, ви звертаєте свій погляд до Нього, ви усвідомлюєте, що відповіді немає ні в вас, ні в світі, який оточує вас. І рішення може прийти лише від Бога. І коли ви виконаєте цю умову, то в назначений Богом час ви обновитеся в силі, ви обміняєте всю свою слабкість на Божу надприродну силу». В цьому вірші з Писання важливо помітити один такий нюанс: що, коли ти слабкий, ти видихався, витратив весь свій ресурс, і тебе не стало, ти ніби розтанув, то в момент, коли ти надієшся або очікуєш Господа, відбувається обмін силою. Бог забирає всю твою слабкість, безвихідь, порожнечу – і натомість дає тобі надприродну силу. Ця сила приходить ніби нізвідки. Чи доводилось вам коли-небудь переживати у своєму житті такий момент, коли ви відчували, що природньо ви вже не можете, це ваша межа, але раптом звідки не візьмись підійшло якесь джерело енергії, і ви з новими силами починаєте працювати, з’являється бажання, навіть адреналін приходить, і вам невтямки – звідки це прийшло? Відбувся Божий обмін.Але на це можна розраховувати лише за умови, що ви очікуєте Господа.

«А я на Тебе, Господи, надіюсь. Я говорю Тобі: Бог мій! В Твоїй руці дні мої» (Псалми 30:15,16), або інший переклад каже: «В Твоїй руці мій час». Погляньте, якими чудовими словами молився Давид: «Господи, в Твоїй руці мій час». Давайте, подумаємо над його словами. Можна задати наступне питання: Господи, а коли мій час? Ось є ваше життя, яким ви живете, і в цьому житті є ваш час, коли ви повинні щось зробити, якусь правильну річ. ЗРОБИТИ ПРАВИЛЬНУ РІЧ У ПРАВИЛЬНИЙ ЧАС. Проблема в тому, що багато людей, враховуючи нас, є такими, що їм хочеться робити правильні речі в неправильний час. І тоді нічого не вдається. Потім ми сидимо і думаємо: «Чому ж нам не вдається? Ми ж правильні речі робимо!» Але ми їх робимо в неправильний час. Навіть на правильні речі потрібно, щоб був правильний час. Ми помилково вважаємо, що певні закони будуть працювати завжди, коли нам заманеться їх застосовувати. Ні, дорогенькі мої! Візьмемо, для прикладу, хоча б ті ж самі пори року: ми не можемо у будь-який час сіяти насіння, очікуючи, що воно дозріє і ми отримаємо бажаний результат. Є певна пора, коли ми сіємо насіння, є пора грядки садити, є пора, коли можна і дерево посадити і траву посіяти. Та, посій ми її не в потрібну пору, вона, хоч і зійде, та не дозріє, і вся пов’яне і вимерзне… Як у випадку з Авраамом, коли Бог сказав йому: «Аврааме, у Мене для тебе є обіцянка – у тебе буде син». На той час Авраамові було 75 років. Тож він чекав-чекав, чекав-чекав – цілих 13 років – та й не дочекався! І пішов зробив одну дурницю – знову ж таки, зробив правильну річ у неправильний час. І від його служанки у нього народився син Ізмаїл. Бог сказав відносно цього сина таке пророче слово: «Цей син, який у тебе народився, він буде диким ослом, і у нього завжди будуть проблеми з його рідними братами». І так і сталося! Народився Ізмаїл, а потім Бог знову звертається до Авраама: «Аврааме, ти зробив помилку, не витримавши до кінця. Ти не навчився очікувати. Та Я все ж хочу цю помилку виправити». І вже в 99 років, практично у 100 років, у Авраама народився той обіцяний Богом син Ісаак. А та прикра Авраамова помилка відлунює ще й сьогодні, тому що від Ізмаїла пішли араби, а від Ісаака пішли євреї – і між ними точиться постійна ворожнеча.

Робимо з цього висновок, що, коли Бог дає якусь обіцянку в наше життя, ми повинні навчитися очікувати правильного часу, даючи цій обіцянці можливість визріти. Це подібно до того, як ми саджаємо насіння – потрібен час, щоб його поливати, і щоб погодні умови були відповідні, і лише потім воно зійде, виросте, і дасть плід. Будь-яке насіння потребує часу, щоб вирости і дозріти. Завжди, коли Бог говорить у ваше життя якесь слово або якусь обіцянку, це не приходить зразу. Є час, який ми повинні вичекати. А ще ми повинні навчитися очікувати Бога – ОЧІКУВАННЯ ВИРОБЛЯЄ ТЕРПІННЯ. Слід мати на увазі, що, поки ми очікуємо, будуть підвертатися різні варіанти. От вам простий приклад – трапилася якась ситуація, і ви залишилися без роботи. Починаються активні пошуки іншої роботи, так? Ви молитеся Господу, пишете в церкві записку про роботу, церква молиться, всі люди допомагають вам у пошуках. І тут раптом вам підвертається якась робота і ви вже працівник! Приходите: «Пастор, у мене свідчення є! Алілуя! Я був безробітним, і Бог дав мені роботу! Слава Господові, алілуя!» Амінь? Але проходить час, дивишся – брата чи сестри, які знайшли роботу, чомусь немає в церкві на служінні тиждень, другий… Ви питаєте: «Чому тебе немає?» – «Ти знаєш, така робота, що от хазяїн мене зобов’язав, що я в неділю маю торгувати!» Тоді виникає питання: а чи від Бога ця робота? То Ісаак чи то Ізмаїл народився? А потім ще гірше: людина поступово відходить, відходить, її все немає, вона засихає, духовно слабне, а то й взагалі йде з церкви або від Бога відходить… Я твердо переконаний, що, якщо ти чогось очікуєш від Бога, і чесно дочекаєшся того, що прийде саме від Нього, то воно слугуватиме для твого блага, твого примноження, твого благословіння, твоєї радості і твого щастя.

Впевнений, що у вас зараз виникає питання – а як же можна розрізнити, від Бога то прийшло, чи ні? А для цього нам, передусім, потрібно навчитися очікувати. Проблема в тому, що в нас терпіння-то немає! Нам хочеться відразу всього і прямо зараз! А, якщо цього не відбувається, то ми зразу волаємо: «Господи, де Ти є?! А Ти взагалі є?» А Бог нам у відповідь: «Не зрозумів, а ці 30, 40, а то й 50 років ти за рахунок Кого прожив?» Тільки якась проблема, а ти вже в крик: «Бог, де Ти є?!» ОЧІКУВАННЯ БОГА ПРИВОДИТЬ НАС В ГАРМОНІЮ З НИМ. Тут варто знову повернутися до цього місця Писання – Амоса 3:3, яке було на початку проповіді: «Чи підуть в дорогу двоє, не домовившись між собою?» Звичайно, не підуть – не будуть успішні. Всьому є свій час на цій землі, і все в нас буде гаразд, якщо ми те все робитимемо у правильний час. Я знову повторююся: ми часто робимо неправильні речі в неправильний час. Доречним тут буде ще й такий приклад: ти можеш грати на якомусь інструменті, і це є добре і правильно. Та, якщо ти будеш грати не в тій тональності і не в тому темпі, у якому є пісня, то краще б ти взагалі не грав. Все має бути в гармонії і в такті. У Посланні Апостола Павла до Галатів, у 4-му розділі 4-му вірші написано: «І коли прийшла повнота часу, Бог послав на землю Сина Свого». Дивіться, тут ясно видно, що Бог Сам користується тими моментами повноти часу. Христос не прийшов будь-коли, а Бог Отець вичікував того часу, коли прийшла повнота. І, у слушний момент, Бог посилає Свого Сина Ісуса звершити викуплення. Якоїсь миті у майбутньому, коли прийде повнота часу, відбудеться і схоплення Церкви. Багато людей не витримують цього випробування під назвою «очікування». Це й насправді випробування, та ще й яке! Як люди зазвичай поводяться у розпал скрути? Вдаються до метушні, знервовано шукають якогось виходу, кидаються платити гроші, дзвонити по знайомим, піднімати зв’язки… А ти маєш натомість терпляче очікувати від Господа: «Господи, коли від Тебе прийде поміч? Коли Ти запланував?»

У нас була одна така ситуація: кілька років тому сім’я місіонерів Смоліних від’їжджала до Америки і вирішила лишити нам Тойоту. І певний час ми на ній їздили. І от, одного прекрасного дня ми завантажили багажник продуктами для церкви в Києві, посадили до машини наших вже дорослих дітей (цих менших ще не було) – Давида з Еммануїлом, сіли я, Еймі, та й рушили на Київ. Заїжджаємо на Бориспільську трасу, і тут нас спиняє даїшник, підходить і каже: «Ваша машина арештована!». Було схоже на якусь сцену із кіно, аж мимоволі починаєш шукати, чи не знімає десь часом прихована камера. Я ошелешено: «Як?» – «Ваша машина заарештована, заїдьте на стоянку!» Що ж робити, заїжджаємо на стоянку, на комп’ютері бачимо номера машини – і значиться, що вона під арештом! Даїшники пояснюють ситуацію: рік тому власник цієї машини порушив правила дорожнього руху і мав сплатити 400 гривень штрафу. Він їх не сплатив, час вийшов, штраф помножився до 800 гривень. Він не сплатив 800 гривень, і виконавча служба поставила машину під арешт. Тож тепер вони мають забрати цю машину на штрафмайданчик. Оце була серйозна халепа, ви розумієте? Ми відразу почали діяти по плоті. Я зразу кинувся всім дзвонити, нерви на зриві, руки тремтять, таке нервове перевантаження… От зараз розповідаю, а відчуття такі ж, як і тоді… Дзвоню до одного служителя з церкви, до другого… Дзвінок за дзвінком ми дібралися аж до зама міністра МВС. Я детально пояснив йому всю ситуацію, а він у відповідь: «Повірите, я – генерал, але тут нічим не можу зарадити, бо вашу машину зафіксував комп’ютер! Я можу зробити так, щоб ви її забрали, але завтра того даїшника посадять до в’язниці, тому що зафіксувала техніка! Це означає, що ви йому дали хабаря, щоб він відпустив машину!» І вже десь на цьому етапі я звернувся до Бога: «Господи, тепер Ти!» Бачите, як ми зазвичай чинимо у житті? Але наш Бог – то є добрий Бог, амінь? Він нас дуже любить! З Божою допомогою тоді різними шляхами знайшли людей в Тернополі, які прийшли на роботу і написали протокола. Машину зняли з арешту, ми поїхали, у законному порядку заплатили гроші, зробили копії. Потім нас ще 5 разів зупиняли на інших постах, та, коли даїшники підходили, я вже сміявся, почуваючись героєм! Вони мені: «Ваша машина арештована!» А я їм: «Вже ні, от протокол!» – «А-а, ну щасливої дороги!» Та багато людей не в змозі витримати цього випробування очікуванням.

Прочитаємо останнє на сьогодні місце з Писання – до Филип’ян Апостола Павла 3-й розділ 20-й і 21-й вірші: «Ті люди, які очікують Його, коли Христос прийде за Церквою, вони будуть надприродною силою змінені і преображені в образ нетлінний». Якщо говорити детальніше, там згадується, що в час, коли Христос прийде за Церквою, мертві воскреснуть, живі преобразяться в нетлінне тіло і будуть схоплені на небо. Зверніть увагу, що у цьому місці з Писання знову ж таки йдеться про тих, хто очікує Господа. Кожного нового дня ви можете приходити до Господа в молитві зі словами: «Боже, я очікую Тебе! Я маю плани, я маю вже свої рішення, як те все зробити, але я очікую почути від Тебе, Господи. Ти даєш добро?» Згадайте Мойсея! Бог говорив до нього через палаючий кущ, пізніше ще дав йому скрижалі… Бог особисто звернувся до нього: «Мойсею, Я вибрав тебе, щоб ти вивів ізраїльський народ з Єгипту в Обіцяну землю». Здавалося б, що ще Мойсею треба після таких свідоцтв? Він міг би, не переймаючись ні про що, спокійнісінько робити собі те, що він робив, правильно? Та попри те, що Мойсей знав про своє покликання, він молився: «Боже, якщо Ти не підеш, то я не піду. Іди попереду». Бог тоді дав згоду: «Я піду попереду, вдень буду туманом йти, а вночі йтиму вогняним стовпом. І коли побачиш, що цей стовп буде йти, ти йди». Знаєте, це є прикладом і для нас: попри те, що ми знаємо, що ми обрані Богом, освячені Його Кров’ю і є Його дітьми, ми також повинні навчитися Його очікувати. Богові подобається випробовувати наше терпіння; та це не стосується того моменту, коли приходить повнота часу. Тоді Бог діє рішуче і швидко, бо вже прийшов час для того!

Робимо підсумок: ми повинні довірити Йому першість, домовитися з Ним, визнати свою залежність від Нього. Ми маємо усвідомити, що Він є джерелом нашого життя, Він – перший. «Так, Боже, у мене є багато людей, яких я можу задіяти, яким я можу подзвонити, які можуть заступитися в тій чи іншій ситуації… Як наїдуть раптом бандити, то я можу подзвонити своїм знайомим бандитам, які самі наїдуть на моїх кривдників. Та, Господи, я не вдаватимусь до таких методів, я на Тебе надіюся, я від Тебе очікую, і нехай прийде від Тебе розв’язка. Ти накриєш стіл–трапезу перед моїми ворогами. Вже знайоме місце з Писання проголошує: «вороги мої повстали на мене, але по правді – ніхто з тих, хто очікує Тебе, не буде посоромлений» (Псалми 26:12,13).Господи, прийди і принеси Своє благословіння, принеси Свою славу, Свою благодать».

Я в інших церквах уже наводив один такий доречний приклад про дівчат. От є, наприклад, в невеличких церквах дівчата, у яких вже підходить вік ставати до шлюбу. Час іде, та дівчина дивиться: і хлопців у церкві не так і багато, а тут ще коліжанки, подружки, які не християнки, – знай під’юджують: «От, ти пішла в ту свою церкву, так ніколи й заміж не вийдеш, будеш старою дівою…» І, поступово, напосідають такі думки: «А, може, почати до іншої церкви ходити? Або десь поїхати?.. А, може, і справді – познайомитись з кимось у світі, а потім його покаяти?..» Ну, тут є різні варіанти, які люди часто обирають. Я завжди наводжу в приклад нашу Олю, яка співала отак у прославлінні, і їй і мама, і друзі також всі вуха протуркотіли: «Ти пішла в ту церкву, тобі вже стільки років…» І от, приїжджає якось до Тернополя пастор Софія, і захотілося їй вівсяної каші. Не знаєте цієї історії? Подзвонила з Тернополя, каже: «Брат Володя, я в Тернополі раненько, і я можу тільки вівсяною кашею поснідати – а всі кафе, всі ресторани ще закриті». Я кажу: «Сестро Софіє, 40 хвилин – і Ви в Ланівцях, і вівсяна каша чекатиме на Вас». 40 хвилин потому вона вже була в Ланівцях, поїли гості вівсяної каші, ідуть по коридору, аж раптом бачать на стіні фотографії з співочої групи. І в серце сестрі Софії впала оця дівчина, Оля, а шоферував у неї якраз молодий хлопець Антон… Пам’ятаю, він ще потім довго не міг змиритися: «Я не поїду до Ланівців! Я Києва не залишу!» Та прийшов час – і як Бог чудово все зробив! Він, як і обіцяв, накрив трапезу – перед мамою, перед родиною, перед подругами. Мама приходить до мене після весілля і каже: «Я Вам так дякую! За Антона, за все!» Знаєте, Бог знає, коли дати. Просто, якщо ти служитимеш Господові і очікуватимеш перед Ним, – і вівсяна каша зможе послужити для твоєї слави!

 Автор проповіді: Володимир Андрощук

 Редактор: Наталія Тітко