РЕФОРМАЦІЯ – КЛЮЧ ДО ПРОБУДЖЕННЯ

Распечатать

РЕФОРМАЦІЯ – КЛЮЧ ДО ПРОБУДЖЕННЯ

 «… тут, на землі, відбувається найстрашніша з воєн, в якій ніколи не буває перемир’я. Це не що інше, як війна з самим дияволом, котрий таємно і непомітно прагне немов би висмоктати міста і царства й повністю позбавити їх мужніх і кращих людей, аж поки зовсім не виїсть ядро і залишить одну тільки шкаралупу, повну негідників, що будуть лише маріонетками в його руках – для його задоволення. Після того ваше місто й ваша країна зазнають справжнього голоду, і без найменшої боротьби, без шуму й усякого попередження, будуть зруйновані зсередини» (Мартин Лютер)

У кожному наступному поколінні, у зв’язку зі зміною життєвих обставин, повинна відбуватись реформа у всіх сферах: у політиці, в економіці, в культурі, тощо. І я хочу підкреслити ще одну сферу, яка в не меншій мірі потребує періодичної реформи, – це ХРИСТИЯНСТВО.

ХРИСТИЯНСТВО – ЦЕ НЕВИДИМА ДУХОВНА СИЛА, ЯКА ЧЕРЕЗ ЛЮДЕЙ – ЇЇ НОСІЇВ – ПРОНИКАЄ І В ПОЛІТИКУ, І В ЕКОНОМІКУ, І В КУЛЬТУРУ, ТОЩО.

Виникає запитання: яку функцію християнство виконує в тій чи іншій сфері?

Ісус Христос в Нагірній проповіді до Своїх учнів сказав: „Ви сіль землі. Коли ж сіль втратить силу, то чим зробиш її солоною? Вона вже ні до чого не придатна, хіба що викинути її геть, щоб люди топтали її” (Євангеліє від Матвія 5:13). Християнин повинен бути сіллю, аналогічно і все християнство повинно бути сіллю. Яку функцію виконує сіль? У першу чергу, вона оберігає продукти від псування. Тому сіль є символом чистоти. І ось що мав на увазі Ісус Христос, говорячи ці слова Своїм учням, – Він вимагав від них внутрішньої чистоти, яка б мала силу діяти в будь-якому середовищі.

Багато консервативних християн, замикаючись у своїх поглядах, діях та взаєминах, створюють навколо себе суцільну оболонку. Зовні вони подібні до красивих пофарбованих нерозчинних бубликів, та всередині – з гнилим осередком. Такі християни, – „нерозчинні бублики”, не виконують функцію солі, а середовище, в якому вони живуть, загниває від гріховного пороку. Нормального християнина повинні цікавити культура, економіка, політика тієї країни, в якій він живе, і світова обстановка в цілому. Для чого це йому потрібне? Для того, щоб, вникаючи у ці сфери, бути там сіллю, котра зберігає середовище від псування.

Що роблять із сіллю, коли вона втрачає свої властивості? Її просто викидають. Те ж саме стається з християнством, коли воно втрачає свою силу.

А СИЛА ХРИСТИЯНСТВА ГУБИТЬСЯ ТОДІ, КОЛИ ДУХОВНІ ЗАКОНИ ПЕРЕТВОРЮЮТЬСЯ В МЕРТВУ БУКВУ – БЕЗДУХОВНУ РЕЛІГІЮ. ОДНАК ХРИСТИЯНСТВО – НЕ МЕРТВА РЕЛІГІЯ, ХРИСТИЯНСТВО – ЦЕ ЖИВИЙ ОРГАНІЗМ; І ДЛЯ ЗМІЦНЕННЯ СВОЄЇ ЖИТТЄЗДАТНОСТІ ХРИСТИЯНСТВО ПОТРЕБУЄ ПОСТІЙНОГО ДУХОВНОГО ОЧИЩЕННЯ І ОНОВЛЕННЯ В СИЛІ СВЯТОГО ДУХА, А ТАКОЖ ПЕРІОДИЧНОЇ РЕФОРМИ В ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІЙ СФЕРІ.

Христос, по відношенню до сучасного Йому юдаїзму, що на той час поріс людськими заповідями та був забруднений лицемірством релігійних лідерів, Сам був великим реформатором. Пригадайте позицію книжників і фарисеїв та їх реакцію на слова й дії самого Ісуса. Книжники і фарисеї за часів Ісуса Христа були досить побожними людьми. Чому ж раптом Ісус називає їх „родом лукавим та перелюбним”? Бо це були консерватори, які використовували релігію для своєї наживи. Та прийшов Ісус і розбив цю їхню філософію, що була перешкодою для простих грішних людей, аби вони могли приходити до Бога. Але й у наш час чимало є тих, котрі подібні до тих книжників і фарисеїв: зовні вдають із себе особливо побожних, «а всередині повні трупних кісток та всякої нечистоти” (Євангеліє від Матвія 23:27).

Ісус був реальний у Своїх діях, і силу, що діяла в Ньому, Він передав Своїм учням. І коли Ісус вознісся на небо, Його учні взяли вогонь Євангелія і понесли по цілому світу, внаслідок чого утворювались все нові та нові церкви.

Внаслідок реформації з’являються нові люди з новими думками, поглядами й ділами. Це люди свого часу, які готові взяти той вогонь пробудження і пронести його через своє покоління. І якщо ти й надалі залишаєшся на своїх старих позиціях, то ти є гальмом і консерватором Божої сили та християнства в цілому. Прокинься і подивись, що настав зовсім інший час, і для цього часу тобі потрібна могутня сила Святого Духа для подолання нових вершин. Реформація в християнстві не полягає в тому, щоб відкинути все, що є, і почати писати нову Біблію. Це було б абсурдом і богозневаженням.

РЕФОРМАЦІЯ – ЦЕ СВІЖИЙ, НЕЗАШОРЕНИЙ ТРАДИЦІЯМИ ТА ОБРЯДОВІСТЮ ПОГЛЯД НА МОЖЛИВОСТІ ВПЛИВУ СЛОВОМ БОЖИМ НА НАВКОЛИШНІЙ СВІТ, ЦЕ НОВІ МЕТОДИ МІСІОНЕРСЬКОЇ РОБОТИ ЗАДЛЯ СПАСІННЯ ГРІШНОГО ЛЮДСТВА. АЛЕ ПОБУДОВАНІ ВОНИ НА ТИХ ЖЕ НЕЗМІННИХ БІБЛІЙНИХ ПРИНЦИПАХ.

Біблія – це основа усього християнства. Пройшли століття, а її принципи залишились тими ж. Але кожне наступне покоління, завдяки розвитку цивілізації, позначене зміною норм і умов життя. Кожна людина, незалежно від її переконань, повинна пристосуватися до нових життєвих обставин і опанувати ними.

Сьогоднішнє покоління живе в особливий час. Біблія називає його „останнім”. Сила гріха, немов ракова пухлина, проникає в усі сфери, і люди, стаючи жертвою цього гріховного псування, ідуть до пекла. А де ж та сила християнства, яка повинна була б запобігти цьому? Ослабла! Тисячі церков перебувають у повному застої; вони заспокоїлись від минулих переслідувань та обмежилися лиш виконанням релігійних обрядів.

Але Слово Боже ніколи не ослабне, бо воно „живе і діюче, гостріше всякого меча двосічного: воно проникає аж до розділення душі і духа, суглобів та мозку, судить думки і наміри серця” (Послання до Євреїв 4:12).

Розповідають про орла, що в його житті буває такий час, коли він повністю вискубує з себе пір’я, а потім стирає об камінь свого дзьоба і після того деякий час сидить на одному місці, але вже невдовзі у нього починає відростати нове пір’я і новий дзьоб. Він знову стає красивим і сильним.

Багато віруючих людей у наш час дивляться на християн, мов на тих безсильних орлів з обшарпаним пір’ям, які склали (або ще й тепер складають) в їх свідомості певне негативне враження про християнство в цілому. Доки це буде продовжуватись? Чи не пора вже повискубувати з себе старе пір’я, щоб на його місці виросло нове? Люди повинні побачити в наш час новий тип християн: з новим мисленням, з новими поглядами.

Для нового часу, – „останнього часу”, – потрібні люди, наповнені Силою Божою, які б стали в пролом за істину, з позиції праведника виступили б в ім’я Ісуса Христа проти зла, неправди, фальшивої релігії та всіх порожніх ідей світу цього.

Для того, щоб бути реформатором у християнстві, потрібно наскрізь пройнятись наукою Христа, тобто бути правдивим християнином, а не лише частково ознайомленим з християнською наукою, чи догмами однієї якоїсь конфесії. Першоапостольська Церква не була деномінаційною; вона була просто християнською, де апостолами проповідувалась чиста наука Христова.

РЕФОРМАЦІЯ – ЦЕ НЕ ПРОПАГАНДА СВОЄЇ КОНФЕСІЇ ЧИ СТВОРЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ЦЕРКВИ, ЗА ДОПОМОГОЮ ЯКОЇ МОЖНА ВИГРАТИ ПОЛІТИЧНІ БАТАЛІЇ.

Християнство не є конем політичного наїзника, або філософією очмаріння людей з метою власної наживи. Християнство – це, в першу чергу, життя з Богом, в якому кожна людина може отримати прощення гріхів, спасіння, душевний мир та Царство Боже. Ось чому так важливо „очищувати” цю істину, яка час від часу „обростає” різними філософськими ідеями.

РЕФОРМАЦІЯ ПОТРЕБУЄ ЖЕРТОВНОСТІ. Першим реформатором, якого вбили за Христову науку, був Сам Ісус Христос. Хто ж засудив Його на смерть? Чи не ті, котрі вважали себе знавцями Божого Закону? Але, так чи інакше, Ісус мусив віддати Своє життя задля спасіння грішного люду. І скільки людей було страчено за поширення Його правдивої науки…

Яскраві приклади з життя Ісуса Христа як реформатора свого часу та всіх Його послідовників наступних поколінь, які, жертвуючи своїм життям, змогли донести Його вчення аж до наших днів, свідчать нам про Його живу та діяльну силу, яку повинні взяти християни нашого покоління і пронести її через призначений відрізок часу.

Сьогодні для нашої країни Бог дав чудовий шанс для відновлення тут живої Церкви, яка була б сповнена силою Святого Духа і виконала б ту місію, яка на неї була покладена Самим її основоположником – Христом.

Бог хоче, щоб Його Церква ввійшла в повну зрілість, у повну свободу, в повну силу і повну міць. Можна сміливо стверджувати, що історія Церкви – це не історія тих або інших релігійних організацій з їх інтригами, протистояннями, боротьбою за панування і перевагу своєї доктрини. Церква на землі відіграє виняткову роль: вона є каналом Божого благословення для народів і, водночас, охороною для всього, що її оточує. Церква, у повному розумінні слова, покликана оберігати суспільство від злиднів і глобальних потрясінь. Там, де народ відвертався від Бога, завжди наставали моральний розклад, голод, бідність, війни…

Звернемося до прикладу з історії. У 1900 році в Німеччині зібрався конгрес пасторів і священиків для обговорення біблійних доктрин. 60 чоловік із тих, котрі були високопоставленими людьми в церкві, підписали декларацію, в якій різко засуджували церкви, що рухались у силі Святого Духа. І що ж сталося? Через кілька десятків років у цій країні прийшов до влади Гітлер і почав свій фашистський рух, що призвело Німеччину, Європу і весь світ до другої світової війни.

БОГ Є БОГОМ РЕФОРМАЦІЇ, І ВІН БАЖАЄ ДІЯТИ В СВІТІ ЗА ДОПОМОГОЮ ОЧИЩЕНОЇ ТА ОНОВЛЕНОЇ ЦЕРКВИ, ЯКА ПОВИННА ВЗЯТИ НА СЕБЕ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ДОЛЮ СВОЄЇ КРАЇНИ!

Церква повинна орієнтуватися на всі верстви й прошарки населення, з любов’ю й миром вільно переходити конфесійні кордони, акцентуючи увагу на поверненні до основ першоапостольської Церкви, з усією повнотою її духовних і матеріальних принципів, з простором для верховенства Святого Духа, та дії Його святих дарів.

Сьогодні, в час релігійних поділів і подрібнення конфесійних формацій, назва «християнин» є достатньою для визначення його конфесійної приналежності і назва церкви словом «християнська» є достатньою, щоби повсюдно в нашому і без того пошматованому й розділеному на групи суспільстві нести благу звістку про Царство Боже і утверджувати справді християнський спосіб життя. В наші дні, з надр християнства повинен піднятись той новий народ, – християни нового покоління, – який буде переводити світ з ненормального становища в нормальне.

Україні потрібен Христос. І єдина відповідь для нашої держави – це Євангеліє, яке повинні проповідувати люди, сповнені силою Святого Духа. Економічний та культурний рівень країни залежить саме від того, на якій позиції знаходяться християни.

СТАТУС МІСТ ТА СІЛ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ТОГО, КОМУ В НИХ ПОКЛОНЯЮТЬСЯ ЇХ ЖИТЕЛІ.

Звичайно, ми не зможемо створити на землі досконале Царство Боже, але ми зможемо показати його природу, характер, відкрити людям Божу волю. Ми не зможемо вирішити всіх проблем суспільства та повністю викорінити гріх. Але через Євангеліє ми зможемо зробити це суспільство кращим.

БОГ КЛИЧЕ ТЕБЕ, І НАРОД НАШОЇ КРАЇНИ ЧЕКАЄ НА ТЕБЕ!

Автор: Володимир Андрощук

Редактор: Наталія Тітко