Жнива настануть

Аудио плеер

Download Now

ЖНИВА НАСТАНУТЬ

          Відкриємо книгу Буття 8-й розділ 22-й вірш: «Надалі, поки існуватимеземля, сівба і жнива, холоднеча і спека, літо і весна, день і ніч не перестануть».

Ось чому є спека і холод, сівба і жнива, літо і весна, день і ніч – тому що Бог сказав, що так буде, допоки існуватиме земля! Ми ж закцентуємо сьогодні нашу увагу на Божих словах про те, що сівба і жнива ніколи не припиняться. Ви знаєте, жнива чекають на всіх. Ось, наприклад, дивимося ми на людину, на якусь подію, що відбувається у її житті – вона починає процвітати, або досягає якогось апогею, – це значить, що у її житті прийшов час жнив саме такого стану. І навпаки, якщо ми бачимо, що людина падає, у неї все покотилося, пішло шкереберть, вона переживає втрати у житті, напосіли хвороби і все таке інше, – значить, в життя тієї людини на той час прийшли саме такі жнива. Тому що все, що людина сіє, – все те вона і жатиме. І жнива приходять як у життя тих, хто служить Богові, так і до тих, хто Його й не знає. Оцей принцип – сіяння і жнив – розповсюджується і на праведників і на грішників. І ми прочитаємо сьогодні із вами одне місце у Писанні, яке якраз підкреслює це твердження, і яке переконає вас у його правдивості. Бо всі Божі закони і принципи працюють. А цей закон, закон сіяння і жнив, якраз і був створений Самим Богом, як і закон земного тяжіння. Останній теж не розбирає віруючих і невіруючих, праведних і грішників – він просто працює. Ступиш крок із багатоповерхового будинку – і впадеш та розіб’єшся. От, знаєте, життя йде – день за днем, місяць за місяцем, рік за роком – до чого ж ми наближаємось? Хтось подумає – до старості, або до якогось фінального кінця. А я скажу: з кожним днем ми все більше наближаємось до якихось жнив у нашому житті, і рано чи пізно вони таки настануть.

Насправді, існує замкнутий цикл жнив і сівби: ми кожного дня щось пожинаємо, і щось сіємо. І пожинати згодом будемо рівно те, що посіяли. Давайте, відкриємо наразі одне місце, яке написане в Євангелії від Марка у 4-му розділі, і знайдемо там 22-й вірш: «Немає нічого схованого, що б не стало явним, і втаєного, що б не вийшло назовні». Ці слова були сказані Ісусом Христом. Не буває нічого таємного, що не стало би явним. Сам Бог розкриває будь-яку таємницю. Ми собі можемо думати, що те, що ми накоїли в житті, з плином часу якось забудеться, пройде, і розплата омине нас. Та Бог каже, що немає на землі нічого такого, що могло б залишитись прихованим; одного дня воно все ж вийде назовні. Все, що ми робимо – наші рішення, слова, вчинки – оце є те насіння, яке ми сіємо. Навіть коли ми його сіємо потайки – десь нишком з кимось говоримо у потаємній кімнаті, десь приймаємо якесь рішення, зважуємося на якусь дію, думаючи, що про те ніхто не знає, – якоїсь миті про це дізнаються не тільки друзі, а й всі навкруги. І я вам скажу: вся наша доля в кінцевому підсумку є результатом того, що ми в житті насіяли.

В 13-му розділі Євангелія від Матвія говориться, що «Вийшов сіяч сіяти». Сіяч вийшов на свій город сіяти нібито добре насіння. Та згодом господар угледів, що серед його доброго насіння взявся якийсь кукіль, взялася лобода, ще якась інша трава, якої він не сіяв, і почав задаватися питанням: «А звідки узявся кукіль? Я ж його не сіяв!» Тож завважте, брати і сестри, що сьогодні на наше поле претендує не лише один добрий господар. Поле, у даному випадку, уособлює наше серце, сумління, нашу свідомість – і на все це сьогодні претендує ще й інший господар, якому вже точно немає, що робити у нашому житті, – це диявол! Цей не менше прагне посіяти своє насіння у нашому житті і в нашій свідомості. І приходить він саме тоді, коли ми перестаємо жити святим і побожним життям, втрачаємо якісь моменти спілкування і близькості з Богом, – от тоді диявол і починає тишком насіювати! І починає сходити одне і друге насіння. Далі Писання каже, що до Ісуса прийшли учні зі словами: «Учителю! Дозволь нам, чому б нам не піти і не попроривати?» А Ісус каже: «Ні, ви не можете так робити! Тому що, коли ви будете проривати кукіль, ви повириваєте заодно і добре насіння. Залиште все це до жнив» (Від Матвія 13:24-29).

Розмірковуючи над цією темою, я згадував деяких людей. Наприклад, візьмемо з Біблії такого мужа Божого, як Єлисей, і близького до нього слугу Гієзія. Читаючи ту історію, я не раз думав: «Звідки в того Єлисея взявся такий нерозумний слуга? Адже він сам – авторитетний муж Божий, Божий пророк, Божий покликанець. І тут раптом у нього – такий слуга! Підлий, хитрий, ще й злодій». Ви скажете, чому я його так називаю? Та тому що пригадуєте ту історію, коли Бог зробив чудо через Єлисея, а Гієзію заманулося ще певну мзду за те отримати? І він її таки взяв і спробував сховати від Єлисея, та той сказав йому: «Навіщо ти це зробив?» І здавалося б – для чого з таким добрим зерном росте кукіль? Чому Бог не втрутився і не забрав його від Єлисея, давши йому натомість кращого і більш порядного слугу? Цілком може бути, що Гієзій служив Єлисею дуже добре у чомусь іншому, і, забери Бог його від Єлисея, це могло б бути величезним ударом для самого Єлисея як пророка, а то й взагалі підірвало б його служіння. Тож Бог і не чіпав того слуги до часу жнив.

Або взяти, приміром, сім’ю – чоловіка і жінку. Інколи дивишся на якусь сім’ю і не можеш не думати: «От цей чоловік (чи жінка) – ну така порядна людина! Але от її партнер по шлюбу – і де він тільки взявся? Не будь його – ця людина була б такою благословенною! А тут він муляє очі, як заноза, як якесь прокляття! Невже ця нещасна пара має все життя мучитися?» Якби наша воля, то з нашої людської точки зору, ми б із радістю розвели цих людей, щоб їм самим легше було. Але ж ми не знаємо, якими зв’язками вони між собою з’єднані, і що їх тримає між собою. Не виключено, що, розведи ми їх, то і життя цієї доброї людини могло б повністю підірватися. Саме тому Бог каже: «Залиште це до жнив!»

Церкви також не застраховані від таких от кукілів. От є добрі жнива, а тут зненацька проросте якийсь кукіль – і починає всіх мутити. Йому нічого не подобається, усім не задоволений, починає всіх підбурювати… Здавалося б, можна взяти ашера і наказати йому взагалі не пускати цієї людини до церкви. А Бог і тут каже: «Залиште це до жнив!»Чому ж Він так каже? Деякі речі назавжди залишаться для нас таємницею, та один принцип ми все ж розуміємо: для того, щоб не було вирване добре зерно. До того ж, тут є ще один дуже втішний момент, а саме: кукіль дозріває трішки раніше доброго зерна. У Новому Заповіті можна знайти цю історію, що, коли настали жнива, Христос сказав: «Підіть і зберіть кукіль, і киньте його у вогонь!» (Від Матвія 13:30). Особисто для мене є дуже великою втіхою читати у Писанні, що праведник завжди дочекається і своїми очима побачить, як це зло, яке йому дошкуляло все життя, згорить просто перед його очима. Праведник переживе зло! У нього ще буде час насититися благодаттю.

Продовжуючи розмову на цю тему, мені б хотілось звернутися до однієї історичної книги – книги Естер. Ця дівчина була сиротою, її виховував дядя Мардохей, аж ось одного разу потрапляє вона на конкурс краси і виграє його завдяки своїй вроді. Цар її вибрав собі за жінку. Здається, проростає добре насіння. Але паралельно проростає і кукіль! Мова йде про царського вельможу Амана, який теж десь там отирається біля царя, намагаючись йому всіляко підмастити. І він теж підіймається в авторитеті, зростають його позиція і ранг. І приходить такий момент, коли, з одного боку, при цареві знаходиться оце добре, благословенне зерно Естер, – а поряд вештається ненависний підлий Аман! І здається – чому Бог так допускає? Бо є моменти, коли Бог планує щось зробити в історії не тільки для однієї людини, а взагалі – для цілої нації. І тут вже на сцену виходить той самий Мардохей, дядько Естер. Він сидів біля царських воріт і пропускав повз вуха всі укази, які Аман видавав. Мардохей просто зневажав його, знаючи, що то підла людина. І настав день, коли Аманові заманулося просто знищити Мардохея, бо той йому дошкуляв і заважав далі зростати. І ми знаємо цю історію, коли Бог однієї ночі відібрав у царя сон, і той покликав свого книжника та й каже: «Прочитай мені, яке благодіяння було для мене зроблено, і за нього не було відплачено». І знайшли там запис про Мардохея, який свого часу врятував життя царя, а йому за це не віддячили. Паралельно Аман теж веде бурхливу діяльність: якимось чином схиляє на свій бік царя, аби той підписав указ, щоби весь ізраїльський народ був знищений. Проте Бог у цей час також робить Свою роботу; ВСЕ НАБЛИЖАЄТЬСЯ ДО СВОЇХ ЖНИВ. Врешті-решт, настав такий момент, коли той палац, у якому жив Аман, вся його слава та авторитет перейшли до Мардохея. Самого ж Амана повісили на тій шибениці, яку він так старанно готував для Мардохея. І то ще не все – перед самою смертю Амана Бог влаштував для нього ганебну ходу: він змушений був посадити Мардохея на коня, вбрати його у розкішний одяг і водити його по всьому місту із славою та почестями. Що то була за ганьба для Амана! Пройшло зовсім небагато часу, і, можливо, сидить собі Мардохей зранку на балконі 4-го поверху президентського палацу і п’є каву. А повз палац саме проходять сусіди. І не можуть стримати свого подиву: «Ми не зрозуміли, а що там робить Мардохей? Він же мало що не вчора сидів під царськими воротами… Ми там бачили цього простого бідака на власні очі! І тут пройшло всього нічого, а він вже сидить на балконі президентського палацу і п’є каву! Що він там робить?!» А ПРИЙШЛИ ЖНИВА!

Є один принцип: праведник завжди буде бачити своїми очима, що Бог буде робити з грішниками. Сама по собі людина не в змозі наблизити або ж віддалити якусь ситуацію, бо Паном жнив є Сам Бог, і Він же дає сигнал для жнив. Він Сам знає, коли послати серпа, коли слід сказати: «Стоп! Все! Жнива настали!» У кожної людини в житті є якась заноза, якесь зло, якісь люди, які не дають вам нормально жити, або ж якась ситуація, яка, ніби скалка в оці, – щось таке, що Писання називає «жалом в плоті». Є також речі, з якими ми не повинні боротися. Є багато такого, що прийшло через моє упущення, тому що десь я не попильнував у своєму житті, і це дало дияволові змогу прийти і насіяти того свого кукілю! Приміром, через якесь моє нерозумне рішення! От була я молода, нерозумна дівчина, і не послухала своєї мами, яка все повторювала: «Не виходь за нього заміж! Ти з ним не зможеш жити!» Та мені так кортіло! І, сказавши: «Мамо, що ти розумієш?», я все ж вийшла заміж. А тепер – Боже мій, що ж мені робити? Кричати? Плакати? Він мене б’є, знущається наді мною… Ну, розлучишся ти з ним, одна ситуація зміниться зовсім іншою ситуацією. На перший погляд, щось змінилося, але чи змінилося воно на краще? Життя-то йде, роки беруть своє… У вас підростають діти, і у них перед очима приклад вашого життя… Що ж змінюється? Замість однієї ситуації маємо іншу, і то ж все були наші власні рішення!

Є речі, на які нам не під силу вплинути, і ми кажемо: «Господи, мені не змінити цієї ситуації. Я не зможу повністю розірвати стосунки зі своїм колишнім чоловіком, бо ж у нас є спільні діти. І я повинна дати йому можливість бачити своїх дітей. Хочу я, щоб він з’являвся мені на очі, чи не хочу, та цей кукіль (якщо він, звісно, кукіль, може, це мені лише так здається) повинен рости зі мною до жнив. І як би мені не хотілось змінити свого начальника, який, можливо, алкоголік, наркоман, злодій, неправдомовець, взагалі несправедлива людина, яка обділяє зарплатами і знущається над людьми, – та я нічого не можу зробити! Ну, почну я бунтувати на роботі, але ж так я можу постраждати, бо від цього начальника залежить моя зарплатня, моя трудова книжка, мій стаж…» Бачите, є речі, яким ми повинні дозволити дорости до часу жнив, бо, при всьому нашому прагненні, нам їх не змінити. І, якщо ми будемо вірні Богові в цих ситуаціях, Він дозволить нам стати свідками того, як хтось із ганьбою піде, а когось взагалі поженуть. Ми повинні помолитися і сказати: «Господь, нехай прийде час жнив!» Я вірю, що цей час прийде, і праведники побачать, як Бог пожне цю полову. Тільки б ми самі залишалися праведниками, і не зійшли у якомусь роздратуванні чи неприйнятті з вірного шляху, бо тоді ми просто пропадемо – кукіль заглушить добрий ґрунт. А я вірю, що буде все навпаки.

І в родинах є такі ситуації, де ми нічого не можемо вдіяти – нам не змінити батька, мами, своїх дітей. От я нещодавно чув історію про молодого хлопця, який щойно закінчив школу, і його батько зробив йому з якогось приводу зауваження, а той просто взяв і вдарив свого батька. Я собі не уявляю цієї ситуації! Звичайно, той батько нічого не може вдіяти, йому не під силу змінити сина. А то ще є свекруха, теща, або інші люди, які можуть нам не подобатися, які можуть займатися ворожбицтвом, розносити плітки по всій околиці – що нам з цим робити? Є час жнив.Там, де ми нічого не можемо зробити, скажемо: «Господи, я дозволяю, щоби прийшов Твій час жнив». Жнива – це стан готовності, це значить, що щось нарешті дозріло. Коли ж цих жнив ще немає – ми не можемо влаштовувати їх завчасно, тому що так ми порушимо Божий підхід.

 

 

Автор проповіді: Володимир Андрощук

 

Редактор: Наталія Тітко