Молоді люди завжди перебувають у пошуках цінностей життя. На порозі їх юності відкриваються глибини з чаруючими пірамідами таємниць минулого, барвисті феєрверки сучасного і горизонти привабливого, фантастичного майбутнього. Сила їх енергії нагадує бурхливий фонтан чи порив вітру, які не знають перешкод. Ніщо не здатне зупинити наснагу молодості. Сила – це її слава. А слава і є тією дорогоцінною перлиною юності. Її не потрібно шукати, вона дана Богом, як подарунок, який можна зберегти, а можна й втратити.

        Слава – це, образно кажучи, зрілий плід посіяного раніше. Слава насінини полягає в здатності відтворити певний сорт. Слава квітки – у її цвітінні. Слава дівчини – це здатність стати матір’ю, а слава хлопця – стати батьком. Причому не лише фізіологічно, а й морально, здатним взяти на себе відповідальність за виховання своїх дітей, щоб сміливо відпустити їх на дорогу життя. Слава людини полягає в реалізації Богом даного їй потенціалу – дарів і талантів, в яких має потребу суспільство, де вона живе. Суть всього творіння в тому, аби кожна жива істота була носієм власної слави й існувала з метою її виявлення. Слава – це вияв природи. Найбільший сором в житті – це втратити славу, біда– залишити свою славу нерозкритою. У вирі подій молодим людям часто доволі складно зробити правильний вибір, прийняти розумне рішення, сказати ТАК або НІ, відстояти свою думку, зберегти почуття власної гідності. Але що саме відіграє у цьому визначальну роль? Воля і ще раз, воля людини. Саме вона відіграє найважливішу роль у прояві слави юнацтва. Єдина ціна, яку повинна платити людина протягом свого життя, а особливо в юності, це докласти всіх можливих зусиль, аби примінивши силу волі, не втратити цієї слави, не проміняти, не продати, а проявити її у всій своїй красі.